І ти думаєш: "Клав я на таке життя", коли мить підкидує тебе і ти вже стоїш на вулиці, бо твої на той час, кращі друзі догукались. Вийшов, бо у ці секунди слави не думаєш про їх значення у твоєму житті. Вони не просто знайомі чи товариші, як це трапляється, а справжні друзі.
Якщо зараз ви опинитесь в одному окопі, ти кинеш все аби прикрити кожного з них. Ти кинеш себе на гранату чи під танк, як це зробили тисячі героїв, що захищали свої невдячні Вітчизни. Тобі срати з величезної вежі та хоч з Ейфельової, бо ти вже опинився в цьому виритому окопі життя і ці люди, то тільки початок твоєї довгої та незабутньої війни за щастя в світі цьому, щоб потім без проблем увірватись до воріт Святого Петра і сказати йому, аби він відчиняв їх пошвидше, бо ти не чекатимеш на нього, як земне життя не чекало тебе.
Святому Петру з такою ж силою буде фіолетово на тебе, бо він уже давно спостерігав за твоіїми гріхами та зробить усе, щоб твоя душа не попала до раю на небесах. Разом з Петром ви проаналізуєте все хороше та погане, що ти встиг накоїти там на Землі. Це, як сісти перед телевізором і подивитись фільм, що тобі не подобається з перших хвилин, але рука не піднімається вимкнути. Якщо все буде як я уявляю, то Святий Петро почне твоє кіно з дитинства. Він скаже, якою хорошою дитиною ти був і як ссучився за життя. Життя наклало на тебе свій слід. Твою душу вирвали так, як міста виривають людей - повільно, боляче і бридко. Ти не простий homo sapiens, ти advanced homo sapiens. Це не якась там демо версія, а справжня людина!
Немає коментарів:
Дописати коментар