Люблю переглядати старі фотографії батьків. Така нагода випадає не часто, але перетворюється в культ, коли я добираюсь до сімейних альбомів. Чомусь більше збереглось фотографій по маминій стороні. Кожного разу переглядаю фотографії не сам і кожного разу мені мама, тітка чи бабуся стараються розповісти про кожне фото якомога більше.
І от ти дивишся на старі фотографії і розумієш, що минає епоха. Вже давно немає держави, в якій вони тоді активно проживали свої дні. Вони щасливі на фотогорафіях. Тоді вони видирали з життя кожну секунду, щоб бути щасливими. Їх погляди, усмішки, пози та одяг увійшли у вашу маленьку історію. Ці очі кричать з фотографій про жагу крокувати в невідоме майбутнє. Фотографії з часом пожовкли, хоч й з початку не були найякіснішими. Разом з ними розвивались технології, якими ми сьогодні користуємось.
Через багато років ми будемо переглядати свої фотографії та розповідати історії рідним людям, яких ще не було тоді, коли фотографії робились. Якими вони будуть? Злегка пожовклими від впливу часу на папір чи змарнілими на екрані від комп'ютерних ефектів? Ми розповідатимемо про свою епоху, намагатимемось пояснити ті загадкові часи, в які зараз живемо. І наші діти та онуки шукатимуть свій сенс у старих поглядах рідних.
Немає коментарів:
Дописати коментар