У мене таки часто запитують, чи є в мене girlfriend. Бачу сестру вітчима десь раз на два місяці і вона кожного разу запитує, як у мене там на любовному фронті. Недавно дав інтерв'ю і там теж було питання про любовні справи. Що там уже казати, навіть, одна знайома ставить це саме питання приблизно кожні пів року.
Треба написати сюди пост і потім усім давати посилання, щоб одразу не посилати подалі. Сестра вітчима точно не зрозуміє, тому я продовжу розчаровувати її. Зазвичай, коли я чую/читаю питання: "Как на лічном", то без вагань відповідаю "Нікак". Тоді мене починають жаліти і тд. Чесно скажу, що ваших жалощів не потребую. Вони мене точно не гріють. А як треба буде, то звернусь.
Що ж тоді не так? Скажу вже вкотре, що я вже два з половиною роки живу зі статусом "емігрант". На жаль, якось так склалося, що більшість англійських дівчат не цікавлять Українці. Відійду від теми і скажу, що Україною важко когось зацікавити в будь-якому сенсі, бо так склалось історично. Дівчата з наших країв тут користуються попитом (нічого поганого), бо вони охайні, красиві, розумні та й хлопці самі до них тягнуться і дівчата особливо не пручаються.
Щодо стосунків, то я став помічати, що дівчата бояться самотності. Їм головне, щоб поруч був хоча б хтось, якщо й не дуже подобається, то дівчина ще в процесі стосунків вирішить. На крайняк, завжди можна знайти нового, а цей для досвіду нічо так був. Я ж не боюсь бути самотнім, не боюсь визнати, що зараз у мене не клеїться ні з ким. Не розумію людей, які зійшлись на тиждень-два, а потім розійшлись. Усе ж так просто, всі в пошуках і в цьому нічого нема. Думати треба і все. Дівчата та хлопці, так не робиться. Хоча, це не моя справа, а то скажете, що я вам щось нав'язую.
Таке ось життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар