Українська музика. Якою вона є? Я не знаю, якою вона є, бо не варюсь у шоубізовому супі разом з музикантами, їх менеджерами та продюсерами. Я звичайний слухач. Все, що мені відомо – це те, що українська музика знаходиться в дупі. Чесно кажучи, а де ще вона може знаходитись, коли вся Україна знаходиться в дупі?
Скільки у нас є музичних легенд? Ну, може з десяток. Ні, скільки в нас справжніх легенд, що не продались і пройшли перевірку часом, публікою, владою становищем, і досі продовжують залишатись легендарними. Таких у нас мало. Я не хочу їх перераховувати, бо я ніхто, щоб складати такі рейтинги. Та й для чого? Я слухач, у мене інші погляди з цієї сторони коробки, в якій трясеться український шоубізнес. Коробка ця вже 20 років гойдається з боку в бік, знизу в гору, поки їде стара, ржава вантажівка. Коробка припадає пилюкою в надії, що скоро її розпакують і поставлять на переднє місце полички, щоб надати необхідної кількості уваги. Але цього не відбувається, як і з усім, що знаходиться в дупі 20річної вантажівки та гойдається з боку в бік і треться своїми сірими сторонами з іншими коробками, час від часу видаючи бряцання, нагадуючи про своє існування в дупі вантажівки.
Я звичайний слухач і мене то влаштовує. Я ровесник вантажівки і маю до неї якесь мені невідоме відношення. Так склалось, я не міг обирати, так само як і ти. Як звичайний слухач - я паскуда та чмо. Коли я востаннє купував альбом улюбленого гурту, щоб просто підтримати музикантів та їх спроби витягнути вантажівку з дупи? Може купував колись один-два диски. Чомусь принципово не вірю в те, що гурт отримає свої бабки, тому мені простіше скачати музику з інтернету чи послухати в якійсь соціальній мережі.
Моя совість гойдається десь на дні однієї з коробки вантажівки, що їде в прірву вже 20 років. Коробка ще не розпалась і добре. Всім добре і мені добре. На крайняк, я можу вдати вигляд, що мені добре.
Немає коментарів:
Дописати коментар